Дзензелівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Маньківської районної ради
Черкаської області
Сценарій тематичної лінійки до Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933р.р.
Читець 1. Важко підніматись Україні, важко тому, що гірка її доля, страшне минуле, яке пекучим болем крає серце всіх людей. Найстрашніше, що пережив наш український народ – це голод. Досі не віриться, що тут у житниці країни – раптово зник хліб, а люди залишились без зернини, а 1932 рік був щедрим на урожай. 1933 рік! Найчорніший час в історії України. Це був не голод, а голодомор. У селян було відібрано весь хліб. Якщо ж хтось відмовлявсь – позбавляли волі на 10 років, а хліб все одно відбирали.
Читець 2. Не оминуло горе й наш Черкаський край, наше рідне село Дзензелівку. Черкащина одна із тих областей, які найбільше постраждали від Голодомору. З квітня 1932 по листопад 1933 років у регіоні померло 300 тисяч осіб. У деяких селах голод забрав більше людей, ніж їх загинуло у Великій Вітчизняній війні. Пік Голодомору припав на весну 1933 року. В Україні тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, тисяча – щогодини, майже 25 тисяч щодня…
Читець 3. Робота по збору інформації про померлих в с. Дзензелівка в роки Голодомору розпочалася весною 1989 року Дудником Григорієм Васильовичем та тривала до січня 1990 року.
В 1990 році осередок КПРС колгоспу «Зоря комунізму» села Дзензелівки, який очолював Лук’янчук Сергій Петрович, прийняв рішення вшанувати пам'ять померлих односельчан в роки Голодомору, відкриттям Меморіального комплексу.
Читець 4. Безпосередня робота по встановленню пам’ятника розпочалася на початку травня 1991 року і завершилася урочистим відкриттям 1991 року. Великі зусилля під час підготовчих робіт та побудові Меморіального комплексу приклали жителі нашого села: Дудник Григорій Васильвич, Лукянчук Сергій Петрович, Бондар Михайло Володимирович, Дубенко Григорій Іванович та інші. Кошти на будівництво були виділені правлінням колгоспу «Зоря комунізму», який очолював Бондар Михайло Володимирович. Тому право покласти квіти до Памятника жертв Голодомору надається кращим учням школи:
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Читець 5.
Їж, сину, хліб, та пам`ятай, щов ньому
Саме життя закладено людей.
І сонце українське, й звуки грому,
Мозольний труд і посмішка очей.
Їж, доню, хліб і не кидай додолу,
А підніми, коли не там лежить.
А як сідаєш, сину, мій до столу,
То пам`ятай, що хліб – це значить жить.
Читець 6.
В селі весна повзе на ліктях ,
Повзе по мертвих і живих .
В долоні сонце ловлять діти ,
Що дзвінко скапує із стріх.
І п’ють опухлими вустами
Оту живицю молоду
Їм жить і жить , та над полями
Знов ворон каркає біду .
Забрали тих , хто із комори
Пашню останню вимітав ,
Хто не активним був учора ,-
Сьогодні ворогом ставав
Голодний рік ! Жорстокий світе !
Дай хоч надію для живих .
Весна ! І сонце ловлять діти ,
Що дзвінко скапує із стріх..
Читець 7
Тиждень терпів від голоду ,муки ,
Плакав , ходив , простягаючи руки .
Врешті й ходити уже я не зміг
Ледве дійшов , упав на поріг.
Встав би, підвівся , та зрадили сили
Плакали діти , баби голосили
Федір, мій син , на лежанці лежав ,
Звісно ,каліка , терпів і мовчав .
Вранці на другий день -зирк ! Аж у руки
Хтось мені суне кавалок макухи .
Хто це,? Це ти ,мій сусіде Петро?
Бог хай віддячить тобі за добро .
Слина пішла . Затрусилися руки
Боженьку милий ?Кусочок макухи
Де ти ? Пішов вже . Аж он мій онук
Вихопив в мене кавалок із рук .
Хотів я схопитись , побігти , догнати
Вирвати з рота ! Навколішки стати
Вже я підвожусь і падаю знов …
Впав непритомний …Прокинувся кров.
Мабуть ,забився . Вже близько до краю
Кружиться все навкруги …Умираю !
В кого спитати б , чи з’їв хоч онук ?
Може і внього хтось вирвав із рук .
Читець Тож хвилиною мовчання вшануймо пам'ять тих людей, що стали жертвами страшного голоду в 1932-1933р.р.
ХВИЛИНА МОВЧАННЯ
Читець 8
Їж, сину, хліб, та пам`ятай, щов ньому
Саме життя закладено людей.
І сонце українське, й звуки грому,
Мозольний труд і посмішка очей.
Їж, доню, хліб і не кидай додолу,
А підніми, коли не там лежить.
А як сідаєш, сину, мій до столу,
То пам`ятай, що хліб – це значить жить.
|