Проблеми жорстокості у шкільному середовищі

Проблеми жорстокості у шкільному середовищі

                Відомо, що щасливі спогади, яскраві й радісні образи дитинства допомагають нам, дорослим, у важкі моменти життя: ми із задоволенням повертаємось до свого дитинства, перебираємо фотографії і просто згадуємо, черпаючи величезні сердечні ресурси з цих джерел.

            Наш настрій, ставлення до людей, доросле самостійне життя багато в чому визначається загальною сімейною атмосферою, яка панувала в наших сім’ях. Як писав видатний педагог К. Ушинський: «Важко передати словами… те щось особливо світле, коли ми згадуємо теплоту рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються у нас якісь задушевні зв’язки з тією сім’єю, з якої ми вийшли».

            Проте, хоч і прикро, але ми змушені констатувати той факт, що в наш час втрачається роль сімейного виховання і власне сім’ї, як найбільш впливового фактора на формування людини.

            Кількість дітей, що потерпають від зловживань батьків з кожним роком зростає, і не тільки тому, що збільшується число неблагополучних сімей, а й тому, що в багатьох сім’ях на другий план відійшли звичайні людські цінності, такі як повага, любов, взаєморозуміння, почуття відповідальності та родинного єднання.

            Чим більш відкритим стає наше суспільство, тим більше ми починаємо розуміти, що мовчати не треба, а потрібно об’єднувати і мобілізовувати всі сили для покращення ситуації життя дітей: зменшити число бездоглядних, покинутих, скривджених та позбавлених батьківської любові дітей.

            Жорстокість і насилля в сім’ї, серед підлітків і молоді, серед учнів молодших класів і навіть серед дітей в дошкільних закладах яскраво окреслює кризу виховання, яка назріла і чекає свого вирішення. Вона потребує більш активного втручання школи в процеси виховання сім’ї, як закладу, де діти проводять більшу частину свого життя протягом 9, 11 років.

            У масовій свідомості українців утвердилося розуміння того, що насильство в родині обмежується тільки фізичним впливом. Але ми, фахівці, добре знаємо, що не меншу шкоду наносить і психологічне насильство, яке часто полягає в байдужому, емоційно викривленому ставленні  батьків, членів родини до дитини. Такі діти відчувають гнів, страх, депресію і невпевненість у власній значимості, нездатність захистити себе. Якщо фізичне насильство можна побачити у вигляді шрамів чи синців на тілі дитини, то поранену душу виявити досить важко.

            Тому першочерговим завданням перед психологічною службою, педагогічними колективами навчальних закладів стоїть як можна раніше виявлення скривджених дітей.

            Велику роль надаємо просвітницькій діяльності. Починаючи з 1-го класу вважаємо за необхідне говорити з батьками про методи і засоби виховання дітей, яке поводження з дитиною є правильним, а яке незаконним, як виховати дитячу довіру і повагу до батьків та інше.

            Вважаємо, що доброю традицією буде ставати просвітницька робота психологічної служби, адже профілактична робота є найефективнішим засобом виховання . А коли факт насильства чи жорстокості вже виявлений, найбільш дієвим є безпосередній контакт з сім’єю. Кожна відсутність дитини у школі викликає хвилювання, турбота про емоційний стан скривдженої дитини спонукає передбачати і попереджати будь-який її небажаний крок. Батьків, які стоять на позиції «мене били і я виріс порядною людиною» важко переконати, перевиховати, тому приходиться вживати різні важелі впливу: від простої розмови, переконання, аргументації позиції - до звернення у відповідні органи з метою адміністративного покарання.

            Діти повинні знати не лише власні права, а хто і як може захистити чи надати допомогу в складних життєвих ситуаціях. Така інформація озвучується на виховних годинах, відображена в шкільних інформаційних куточках. При районному центрі практичної психології працює телефон довіри, куди діти можуть звернутися зі своїми проблемами. Крім того, ми залучаємо дітей до обговорення актуальних проблем сьогодення.

            Районний центр практичної психології та соціальної роботи ініціює обговорення цих проблем в педагогічних колективах, виробляються колективні пропозиції по виправленню ситуації. Часто педагоги, класні керівники діють, в процесі виховання і навчання, спираючись на власну суб’єктивну думку або інтуїцію, не володіючи достатніми знаннями про дитячу особистість, її вікові особливості, емоційний стан, тому психологізація педагогічного процесу, актуалізація знань педагогів про дитину, формування у педагогічних працівників усвідомлення необхідності застосування особистісно зорієнтованого підходу в навчально-виховному процесі є одним з головних завдань  фахівців психологічної служби району. Думаю, що побачити кожну дитину як особистість, допомогти їй і оточуючим у побудові продуктивних теплих взаємовідносин, сформувати взаєморозуміння - це важке і відповідальне завдання , яке фахівці психологічної служби намагаються реалізувати.

Ми вважаємо, що на даному етапі нашого життя, педагогічні колективи повинні активно співпрацювати з сім’єю, вести велику інформаційно-просвітницьку роботу,  і  тільки  спільні  зусилля зможуть дати позитивний результат: сформувати у батьків бачення дитини як маленької людини, у якої також є власні  почуття і переживання.

 Жорстоке поводження – поняття ширше за насильство, оскільки воно не завжди умисне, свідоме, може не зачіпати прав і свобод дітей, але не задовольняти при цьому їхніх потреб та інтересів, і виражатися у грубій формі. Насильство здійснюється з наміром отримати певний ефект, а жорстоке поводження може мати в основі цілком позитивні наміри. Трапляються випадки, коли людина, яка здійснює жорстоке поводження, не усвідомлює поганих наслідків цього.

Жорстоке поводження з дітьми педагогічних працівників виявляється у:

5. приниженні, ставленні в куток;
5. нагадування при класному колективі про вади дитини, особливості сім’ї, сімейні події, про які вчителю стало відомо;
5. ігнорування фізичних потреб дитини;
5. існування улюбленців;
6. підвищеному тоні, крику, необґрунтованих, неадекватних оцінках;
5. авторитаризмі, вимогах без пояснень;
5. недоцільних вимогах щодо зовнішнього вигляду дитини і застосуванні дій щодо його покращення тощо.

Школа є другим соціальним інститутом, що бере участь у розвитку особистості і нерідко може провокувати насильство з боку батьків. Учитель повідомляє батькам, що їх дитина пропускає уроки, має погану поведінку й одержує погані оцінки. Отримуємо результат: мінімум – моральний вплив, максимум - фізичне покарання. Практика показує, що як правило батьки карають дитину не за реальну провину, а за пережитий сором через спілкування з вчителем.

Жорстоке поводження з дітьми найчастіше трапляється в колі ровесників. В аспекті профілактики насильницької поведінки варто згадати вплив на формування агресивних тенденцій учнівської молоді засобів масової інформації. Спостерігаючи за насильницькою поведінкою на екрані діти схильні до відтворення цього в реальному житті. А кількість передач, які транслюють насилля стає все більше.

Окремим напрямом профілактичної роботи в навчальних закладах щодо жорстокого ставлення до дітей є формування неприйняття жорстокого поводження з дітьми в колі ровесників в макро – та мікро середовищі. Діти повинні знати, що таке жорстоке поводження з однолітками, як воно карається, що це – ганебно.

 Працюємо над формуванням дієвого неприйняття у них жорстокого поводження з ровесниками. Намагаємося створити умови в навчальних закладах, за яких можна почути голос дитини.

Педагогічний вплив передбачає використання всіх засобів і прийомів для досягнення виховного результату, ефективними є прийоми, які затримують негативний розвиток особистостей вихованців, сприяють формуванню позитивних рис, допомагають скорегувати спрямованість емоцій, ставлень, поведінки підлітка.

Жоден метод впливу не може бути ефективним, якщо застосовується не в комплексі. Ми переконанні мало чого можна домогтися одними словами. Потрібен соціально-педагогічний вплив на дитину, зміна середовища існування, способу життя.

Проблема жорстокого поводження, насильства і комплексних порушень прав дитини призводить до різних видів відповідальності батьків, посадових осіб. Водночас не всі види жорстокого поводження відбиті в законах, деякі регулюються моральними нормами, залежать від правової і педагогічної культури батьків, учителів, особистісних рис, власного досвіду, від усіх суб’єктів жорстокого поводження.

Будь-який вид жорстокого поводження з дітьми призводить до найрізноманітніших наслідків, але усіх їх об’єднує одне – шкода здоров’ю дитини чи небезпека для її життя.  Для дітей, що часто потерпають від вербальної агресії з боку батьків, однокласників, педагогів характерний високий рівень фізичної агресії, міжособистісні проблеми. Такі особливості дітей заважають їх соціальній адаптації, викликають неприйняття і навіть відчуження з боку однолітків і дорослих.

Постійна критика і словесні образи дитини призводять до того, що вона починає вважати, що не заслуговує хорошого відношення батьків або інших дорослих, не гідна любові. Рівень її самоповаги значно знижується, порушується самосприйняття, розвивається низька самооцінка, "комплекс неповноцінності". Такі діти, пристосовуючись до ситуації, виробляють різні способи поведінки, самовираження - від схильності до самоти, фантазій, марень протягом дня до агресії і асоціальної поведінки. Агресія і гнів можуть бути спрямовані як проти інших, так і проти себе.

Актуальним залишається питання про участь педпрацівників у здійсненні індивідуального підходу до виховання, навчання, розвитку школяра. Дитина проводить у навчальному закладі значний час, який потрібно раціонально використати для захисту її прав, свобод та інтересів.

Працівники соціально-психологічної служби у загальноосвітніх навчальних закладів згідно Положення про психологічну службу навчальних закладів, працюють за запитом від адміністрацій , класних керівників та класоводів на впровадження програм профілактики насильства. У випадку виявлення проблеми насилля у родині соціальні педагоги та практичні психологи переважно організовують індивідуальні корекційні бесіди з батьками та дітьми.

Відбувається соціальний патронаж сімей, які потребують постійного фахового консультування та супроводу спеціалістами соціально-психологічної служби з метою забезпечення додержання основних соціально-правових потреб дитини, вирішення соціальних і психолого-педагогічних проблем, формування соціально-педагогічної компетенції сім’ї.

На різних етапах і через свої функціональні повноваження до соціального патронажу сім'ї залучають педагогічну раду, психолого-педагогічний консиліум, шкільні психолого-медико-педагогічні комісії, шкільну раду з профілактики правопорушень, батьківський комітет. Звичайно, заходи щодо забезпечення охорони дитинства на своєму рівні здійснюють і класний керівник, і практичний психолог, але соціальний педагог є тим компетентним фахівцем, який перебуває у первинному постійному контакті з сім'єю, організовує систему супровідної роботи, залучає інших фахівців, служби, установи та орієнтований на кінцевий результат – захист інтересів і прав дитини. Взаємодія суб'єктів соціального патронажу є вирішальною у забезпеченні реальної допомоги сім'ї.

Ми повинні усвідомити, що не все в роботі з дитиною та її сім'єю покладається на шкільного соціального педагога. Значний обсяг цієї роботи покладається на представників інших галузей, відомств, служб: кримінальної міліції, управління у справах дітей, управління у справах сім'ї, молоді та спорту, центру соціальних служб для молоді, наркологічного диспансеру та ін.

Дуже часто дорослі і не замислюються, що своїми вчинками дискримінують права дитини, тому і дітям і дорослим буде корисним знати, в яких випадках права дитини порушуються, здійснено насилля, які види насилля бувають тощо.

Над дитиною здійснено насилля, якщо:

• Їй нанесли побої;

• Її здоров'ю завдали шкоди;

• Порушили її статеву недоторканість й статеву свободу;

Дитину залякували, якщо:

• Їй вселяли страх за допомогою дій, жестів, поглядів,

• Використовували для залякування свій зріст, вік;

• На неї кричали;

• Їй загрожували насиллям по відношенню до інших (батькам дитини, друзям, тваринам та ін.).

До жорстокого ставлення також відноситься використання при цьому громадських інститутів:

• Релігійною організацією,

• Судом,

• Міліцією,

• Школою,

• Спецшколою для дітей,

• Притулком,

• Родичами,

• Психіатричною лікарнею і т.д.

Над дитиною здійснюють насилля, якщо використовують для цього ізоляцію:

• Контролюють її доступ до спілкування з однолітками, дорослими, братами і сестрами, бабусею і дідусем.

Над дитиною також здійснюють емоційне насилля, якщо:

• Її принижують, використовують образливі прізвиська;

• Її використовують як довірену особу;

• При спілкуванні з дитиною виявляється непослідовність;

• Дитину соромлять;

• Дитину використовують як засіб передачі інформації одному з батьків;

Над дитиною здійснено економічне насилля, якщо:

• Не задовольняються її основні потреби;

• Контролюється його поведінка за допомогою грошей;

• Дорослими розтрачуються сімейні гроші;

• Дитина використовується як засіб економічного торгу при розлученні батьків;

До дитини відносяться жорстоко, якщо використовують погрози:

• Погрози кинути її;

• Погрози самогубства;

• Погрози нанесення фізичної шкоди собі або родичам;

До дитини дорослі відносяться жорстоко, якщо використовують при цьому свої привілеї:

• Обходяться з дитиною як з підлеглим чи слугою;

• Відмовляються інформувати дитину про рішення, які відносяться безпосередньо до неї, її долі (про відвідини її батьками, опікунами, тощо).

• Дитину перебивають під час розмови.                                         

         Робота практичних психологів та соціальних педагогів по вирішенню проблеми жорстокості і насильства в сім’ї проходить у співпраці зі службою у справах дітей при райдержадміністрації, соціальними службами, органами внутрішніх справ та іншими державними і громадськими організаціями. Тільки спільні дії сім’ї, школи, громадських та державних організацій можуть сприяти покращенню ситуації.