Четвер, 28.03.2024, 23:05
Вітаю Вас Гість | RSS

                       Сайт Дзензелівської школи     Електронна адреса: Dzen_sh@ukr.net    



 

                                                                

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Профілактика боулінгу в школі

Профілактика боулінгу в школі

Нині серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного. Статистичні дані свідчать про зниження темпів зростання насильства в середовищі підлітків, але це зумовлено демографічними чинниками. Рівень криміналізації в дитячому середовищі лишається високим. Поряд з іншими чинниками, що породжують насильницьку злочинну поведінку неповнолітніх (криза моралі, економічна нестабільність, негативнее мікросередовище), особливої актуальності набуває вплив засобів масової інформації. Саме ЗМІ створюють інформаційний фон, на якому неповнолітній формує хибний світогляд щодо способу і стилю життя, моделей поведінки, шляхів досягнення своїх цілей. Насаджуються моделі аморальної поведінки телегероїв, культ сили, жорстокості, насильства.

Булінг – (хуліган, забіяка, задирака грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження          аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:

• систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);

• здирство;

• фізичні і психічні приниження;

• різного виду знущання;

• бойкот та ігнорування;

• псування особистих речей та ін.

Хулігани (булі) надзвичайно винахідливі. Новітній їхній «винахід» — кібербулінг.

Кібербулінг - це є електронне повідомлення, яке:

використовується, щоб вивести з рівноваги, залякати або збентежити іншу особу;
використовує електронну пошту, мобільні телефони, СМС і сайти соціальних мереж для залякування, настирного приставання, збентеження, соціального виключення і нанесення шкоди репутації і дружнім стосункам;
включає приниження, образи і також може передбачати розповсюдження чуток, розкриття приватної інформації, фотографій або відео, або містити погрози завдати шкоду;
завжди є агресивним і болючим.

 Дослідники пропонують таку найзагальнішу класифікацію всіх видів булінгу:

1-ша група — прояви, пов’язані переважно з активними формами приниження;

2-га група — прояви, пов’язані зі свідомою ізоляцією, обструкцією скривджених.

Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:

• переслідувач (булі);

• жертва;

• спостерігач.

У сучасній науці існує декілька підходів до вивчення булінгу. Одні дослідники зосереджують увагу на пошуку й визначенні особистісних рис, характерних для особи булі та його жертви. Інші намагаються розглядати булінг як соціально-психологічний процес.

Ось як визначає типові риси учнів, схильних ставати булі, норвезький психолог Д. Ольвеус:

• вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи

власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють;

• вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);

• вони не виявляють співчуття до своїх жертв;

• якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.

Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:

• вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;

• вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасній мають низьку самоповагу;

• вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;

• вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;

• якщо це хлопчики, вони можуть бути фізично слабшими за своїх ровесників. Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу. У той самий час, на думку окремих дослідників, відтворити типовий портрет агресора та жертви неможливо.

Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях дитини, скільки на її місці в групі. Ті діти, які активно не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами і їх (інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. У таких випадках знаходиться хтось, хто бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.

Говорячи про спостерігачів (ким би вони не були), учені відзначають такі їх типові характерні риси, як відчуття провини і відчуття власного безсилля. Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин. Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і дівчаток, слід зазначити, що якщо хлопчики частіше вдаються до фізичного боулінгу (стусани, поштовхи), то дівчатка більш охоче користуються такими формами тиску, як поширення пліток, виключення з кола спілкування. А втім, ця різниця відносна і схоже, що вона зменшується.

Шкільний булінг — явище системне й комплексне. Тому, окрім лікарів, психіатрів, психологів (які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків і однокласників), до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи.

Іноді люди плутають конфлікт із булінгом, але це є різні речі. Конфлікт виникає, коли між двома чи кількома особами існує незгода, розбіжність думок або різні погляди. Конфлікт між учнями не завжди означає, що це є булінг. Діти у ранньому віці вчаться розуміти, що інші люди можуть мати іншу думку, ніж їх власна, але розвиток цієї здатності сприймати іншу точку зору потребує часу, і цей процес продовжується до початку повноліття. При конфлікті кожна особа вільно висловлює свої погляди і дисбалансу сил немає. Кожна особа відчуває, що може вільно заявити свою точку зору. Те, як люди вирішують конфлікт, може зробити його позитивним або негативним.

Конфлікт стає негативним, коли особа поводиться агресивно і виявляє це болючими висловлюваннями чи діями. Після цього конфлікт стає агресивною взаємодією. Конфлікт стає булінгом, лише коли він повторюється знову і знову, і існує дисбаланс сил. З часом може з’явитися схема поведінки, за якої особа, що поводиться агресивно у конфлікті, продовжує це робити або навіть загострює конфлікт. Особа, на яку спрямований агресивний конфлікт, може почуватися все менше і менше здатною висловити свою думку і все більше і більше безсилою. Саме тоді негативний конфлікт може перейти у булінг.

Школа буде реагувати на булінг і конфлікт по різному. Наприклад, у разі конфлікту працівник школи може спробувати зібрати учнів, щоб кожен з них розповів свою версію подій, і допомогти їм спільно вирішити ситуацію.

У випадку булінгу директор школи розгляне доцільність накладання прогресивних дисциплінарних заходів, які можуть передбачати відсторонення від занять або виключення зі школи.

Булінг є абсолютно неприпустимим. Він не повинен розглядатися просто як “період дорослішання”. Наукові дослідження і досвід постійно підтверджують, що булінг – це серйозна проблема, яка має далекосяжні наслідки для учнів, які причетні, їх родин, ровесників і найближчої громади.

У дітей, що є жертвами, або тих, що застосовують булінг проти інших дітей, або й тих, що є водночас жертвами і нападниками булінгу, існує ризик виникнення чисельних емоційних проблем і проблем поведінки і стосунків з людьми. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Діти і підлітки, які навчилися використовувати силу й агресію, щоб завдавати страждань іншим, можуть взагалі перестати бачити різницю між добром і злом. З часом вони можуть стати жорстокими дорослими. Саме тому важливо якомога раніше допомогти їм перестати знущатися над іншими.

Мала дитина може і не знати слова “забіяка, той хто загрожує”, але вона розуміє, коли хтось поводиться підло, завдає їй болю, засмучує або залякує. Вона може про це вам не сказати, оскільки може турбуватися про те, що буде ще гірше, якщо вона “розкаже”, “пліткуватиме” або “видасть”.  

Навіть якщо ваша дитина про це не говорить, ви можете побачити ознаки того, що вона є об’єктом булінгу. Ось деякі ознаки, на які потрібно звертати увагу:

Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати чи почуватися хворими у шкільні дні.
Вони можуть не хотіти брати участь у спільній діяльності чи соціальних заходах з іншими учнями.
Вони можуть поводитися інакше, не так, як звичайно.
Вони можуть раптом почати губити гроші чи особисті речі, або ж приходити додому у порваному одязі чи з поламаними речами і при цьому дають неймовірні пояснення.
Підлітки, які є жертвами булінгу і/або приставань, можуть також почати говорити про те, щоб кинути школу, і починають пропускати заходи, в яких приймають участь інші учні.

Дієвою формою профілактичної роботи зі створення комфортних умов для навчально-виховного процесу, запобігання проявів антисоціальної поведінки дітей є локальні нормативні акти, наприклад дорожня карта ведення посиленого психолого-педагогічного супроводу учнів, схильних до вчинення правопорушень, і визначення критеріїв до цього. Постановка на посилений психолого-педагогічний супровід (ППС) носить виключно профілактичний характер та є підставою для проведення індивідуальної профілактичної роботи в межах компетенції навчального закладу, яка регламентується чиним законодавством.

Підставою для постановки на посилений психолого-педагогічний супровід можуть бути:

• пропуски навчальних занять без поважних причин;

• неодноразове порушення правил школи, систематичне невиконання домашніх завдань, відмова від роботи, порушення дисципліни на уроках;

• жорстока поведінка, рукоприкладство стосовно інших неповнолітніх;

• знущання над учнями;

• вчинення правопорушення, яке несе за собою притягнення неповнолітнього до кримінальної відповідальності.

Розгляд питання про постановку на ППС здійснює комісія з профілактики правопорушень, яка створюється наказом директора школи, за наявності:

• заяви класного керівника, соціального педагога;

• характеристик на неповнолітнього, підготовлених класним керівником, психологом, соціальним педагогом школи;

• довідок членів адміністрації, класного керівника, психолога, соціального педагога про профілактичну роботу з учнем з відповідними датами, бесідами, протоколами зустрічей з батьками або особами, що їх замінюють;

• виписки оцінок за останній семестр (у разі постановки на посилений психолого-педагогічний супровід) з приводу ухилення від навчальних занять);

• доповідних записок учителів із приводу успішності засвоєння знань, відвідування та поведінки на уроках;

• інших матеріалів, які підтверджують необхідність постановки на посилений психолого-педагогічний супровід. Для постановки учня на ППС на засіданні комісії з профілактики правопорушень розглядаються питання стосовно кожного випадку окремо. Рішення про постановку на ППС або відмову фіксується в протоколі засідання комісії із зазначенням переліку профілактичних заходів, термінів та відповідальних.

У випадку прийняття рішення про ППС у протоколі зазначаються:

• терміни розробки індивідуальних планів роботи з учнем класного керівника, психолога, соціального педагога;

• залучення спеціалістів (медичних і соціальних працівників, психологів, служби у справах неповнолітніх) для проведення консультацій із неповнолітнім, його батьками або особами, що їх замінюють;

• форми, терміни контролю за поведінкою підлітка, відвідуванням ним занять, засвоєнням навчальних програм;

• виявлення здібностей дитини та клопотання перед закладами позашкільної освіти щодо відвідування гуртків за місцем проживання з подальшим наданням інформації про проведену роботу; у випадку відвідування інших гуртків — надання характеристики на учня керівником гуртка з рекомендаціями для загальноосвітнього навчального закладу.

Підставою для зняття з ППС учня може бути:

• покращення ситуації, яка була причиною постановки на посилене психолого-педагогічне супроводження;

• підвищення рівня навчальних досягнень;

• відсутність пропусків навчальних занять;

• закінчення загальноосвітнього або професійно-технічного навчального закладу;

• зміна місця навчального закладу.

Рішення про зняття з посиленого психолого-педагогічного супроводу учнів приймається комісією з профілактики правопорушень на підставі спільного клопотання заступника директора з виховної роботи, соціального педагога, психолога, класного керівника за наявності відповідних документів. Збір і узагальнення матеріалів щодо роботи з учнем, який знаходиться на посиленому психолого-педагогічному супроводі, покладається на соціального педагога, який персонально в межах своїх службових обов’язків відповідає за організацію роботи з профілактики правопорушень у школі. За рекомендацією комісії з профілактики правопорушень, рішенням педагогічної ради школи, погодженим з районими органами управління освітою, як винятковий засіб педагогічного впливу за неодноразові порушення законодавства про освіту, Статутних вимог допускається відрахування учнів із школи та переведення їх до закладу за місцем проживання (п. 28 ч. 2 Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2011 р. за № 778). Таким чином, актуальне сьогодні завдання кожного педагогічного колективу — зробити навчально-виховний процес безпечним і комфортним, а оскільки діти проводять багато часу сааме в школі, то навчальні заклади повинні відігравати домінуючу роль у справі захисту їх від насильства, визнаючи, що дитині для повного й гармонійного розвитку потрібно зростати в атмосфері щастя, любові й розуміння.

На цій основі в зв’язку з акцією «16 днів проти насильства» в Дзензелівській школі було проведено профілактичні роботи, такі, як: вікритий захід на семінарі ЗВР директорів шкіл Маньківського району «Маршруту безпеки» з учнями 11 класу; Профілактичні бесіди: «Конвенція ООН про права дитини» (1 – 4 класи),  «Ми майбутнє світле нашої країни» (5 – 11 класи);  Виступ соціально – психологічного театру «Дзеркало душі», «Ми проти насильства»; Брейн – ринг на тему: «Державний устрій України. Права, свободи, обов’язки» 9 – 11 класи; Заходи приурочені до ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ ІНВАЛІДА; Тренінгові заняття за програмою «Рівний - рівному», «Не смійся з мене, мені болить…», «Принципи здорового способу життя»; Діагностування педагогічного колективу з метою виявлення рівняння проявів агресивної поведінки серед учнів школи; Лекторій для батьків учнів 1 – 11 класів «Ваші стосунки з дітьми. Чи агресивна ваша дитина». Фахівець соціальної служби – Букань Л.В.;  Відео лекторій для учнів 7 – 11 класів «Алкоголь – шкода людському організму», для учнів 1 – 4 класів, «Мама – найдорожче слово», «Не рвіть квіти діти» 5 – 11 класи; Маршрут безпеки по станціям «Небезпека заразитися ВІЛ, СНІД»; Виступ агітбригади про здоров’я;  Фото колаж «Світ очима дітей», «Моє щасливе дитинство»; Акція «Обміняй цигарку на цукерку» 5 – 11 класи; Конкурс малюнків «Захист Батьківщини – почесний обов’язок громадян України» 5 – 11 класи, «Ми – проти насильства» (5 – 11 класи), «Насильство не місце в нашому житті» (1 – 4 класи); Проведення тесту для учнів 7 – 11 класів на визначення рівня проявів жорстокого поводження серед учнівської молоді, анкетування «Моє ставлення до шкідливих звичок»; Вечір відпочинку присв’ячений Дню Збройних сил України: «Ну – мо, хлопці!»; Ток – шоу «Чому я так думаю?», «Я обираю демократію» 9 – 11 класи; Свято ввічливості 1 – 4 класи; Години спілкування: «Нормативні документи, які забезпечують твої права» (1 – 11 класи); Екскурсія до шкільної бібліотеки «В світі літератури по правах дітей»; Зустріч з медсестрою школи «Куріння! Пияцтво! Наркоманія! – не для нас. Ми вибираємо краще майбутнє»; Батьківський лекторій «Гендерні відмінності підлітків»; Підведення підсумків  зустріч – конференція за круглим столом з працівниками Райдержадміністрації, соціальними службами, правоохоронними органами, головним фельдшером та шкільною медсестрою для учнів 7 – 11 класів.

Були надані такі рекомендації:

Використовувати інформаційно-просвітницькі програми з питань виховання гендерної культури та запобігання всім формам насильства в сім’ї для використання в позаурочній роботі школи 2013—2014 рр. Класні керівники, практичний психолог, соціальний педагог.
Організувати спільно з соціальними службами проведення навчальних семінарів із протидії насильству в сім’ї для вчителів та батьків 2013—2015 рр. Адміністрація школи, соціальний працівник, соціальний педагог, практичний психолог.
Широко залучати органи учнівського самоврядування та батьківської громадськості до профілактичної роботи з означеної проблеми 2013—2015 рр. Заступник директора з виховної роботи.
Створити в бібліотеці постійну тематичну виставку матеріалів із питань запобігання насильству в сім’ї. Березень 2014 р. Завідувач бібліотеки
Щороку аналізувати й розглядати на нарадах стан роботи про додержання педпрацівниками вимог законодавства щодо забезпечення захисту дітей від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, 2013—2015 рр. Директор школи
Аналізувати і вносити зміни до планів роботи школи зі збільшення кількості спортивних змагань командного типу для дітей та підлітків, що сприятиме нейтралізації їх гіперактивності й зняттю агресії 2013—2015 рр. Учителі фізкультури, заступники директора з НВР, ВР
 Активізувати роботу шкільної медіації як одного зі способів розв’язання конфліктних ситуацій 2013—2015 рр. Шкільне самоврядування
У шкільній газеті «Зачепиха» продовжувати спеціальні тематичні рубрики з проблем насильства 2013 - 2015 р. Шкільне самоврядування, практичний психолог, соціальний педогог.

 

 

 

                                                                                                               

     .

 

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Copyright vvm © 2024
Конструктор сайтів - uCoz