Ведучий. Сонце у житті хлібороба було життєтворним джере-лом, воно визначало і пору року, і працю в ній, і ритм життя.

         Ведуча. Кожній порі наш народ витворив свято Сонця. Коляда символізує його народження і оживання природи в час зимового сонцестояння. Великдень – її розквіт після весняного рівнодення. Купайло уособлює дозрівання й плодоношення в час літнього сон- цестояння, а Калита – згасання сонячної сили і тепла в кінці осені.

         Ведучий. По всіх селах Черкащини святкують калиту під час переходу осені на зиму – з 12 на 13 грудня. За старим стилем це було в останній день осені. Як символ свята, дівчата печуть калиту-корж узорчатий, із солодкою начинкою, медово-калинову. Спечена калита буде червоною, мов сонце при сході.

         Ведуча. Дрова в печі розкладають навхрест. Коли вогонь запалюють, то з великою величчю звертаються до нього:

-         Гори, гори ясно, спечи калиту красну,

    Щоб ми її кусали і горя не знали!

         Ведучий: 3 давніх-давен славилася Україна таким звичаєм, як ворожіння у ніч на Андрія. Ця давня традиція - прекрасний витвір людської фантазії, призабутий сьогодні. Ми хочемо повернути йому життя. Нехай оживе одна із  сторінок молодості наших мате- рів і бабусь.

         Господиня. (Замітає). Ох, уже й вечір надворі, а дівчат ще немає. Де вони ходять? Можливо, ворожать… Ой, літа, літа, сплив-ли, як ота вода… А в молодості… як згадаю цей день, то аж серце затріпоче. На чому ми тільки не ворожили, і що тільки не  витво- ряли ті капосні хлопці!.. О, собаки гавкають, напевне, дівчата ідуть. Старий, старий, вставай, дівчата йдуть, будемо їх стрічать.

  Чути пісню «Не світи, місяченьку, та й на той перелаз». Заходять дівчата у двір, стукають у двері.

         1 дівчина. Доброго вечора!

         Господар. Доброго, доброго.

         2 дівчина. Пустіть до хати Андрія святкувати!

         Господар. Заходьте, дівчата!

         3 дівч. Дядьку, замок чи ключі?

         Господар. Ключі, ключі, щоб ви заміж повиходили всі!

         Заходять дівчата, ставлять на стіл вареники, узвар і сідають. (Господар лягає спати).

         Господиня: Вмощуйтесь зручніше. Будьте, як вдома. Сього -дні вечір, у який мають здійснитися ваші надії

         4 дівчина. Тітко, розкажіть-но нам, як за Вашого дівування во рожили?

         Господиня: Бач, які швидкі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по- вашому. То може, і я помолодію біля вас. Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане, та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата, спробуйте і перевірте. Роззувайтеся! Ти, Інно, перша, і так чобіт за чоботом. Потім перший знову переставляє вперед і так аж до поро- га.

( Дівчата, сміючись, міряють чоботами підлогу; вітають першу і другу "відданиць").

         5 дівч. : Ви б нам, тітко, розказали, звідки пішов отой звичай - гадати на Андрія.

         Господиня: Розкажу, як від старих людей чула. Андрій - один з апостолів Ісуса Христа. Його ще називають Первозваним, бо саме його та його брата Симона - Петра Ісус зробив своїми першими уч- нями. Обидва були рибалками, обидва без вагань прийняли вчення Христа і були наділені властивостями зцілителів. В апостолів віри- ли, бачили їхні надзвичайні вміння зцілювати хворих, калік; незря- чі, кволі,  після зустрічі з ними ставали здоровими. З роками народ звертається до Андрія Первозваного, як до свого зцілителя. Люди вірили, що саме в ніч народження апостола можуть збутися ті бажа ння, про які мріяв кожен. Особливо дівчата. І ще старі люди ка- жуть, що все загадане збудеться тільки тоді, коли в нього віриш. Без віри гадання не буде мати ніякої сили. От так, мої любі.

         6 дівч. Ой. дівчата, ми за розмовами й забулися за балабушки, Чи, бува, вони не підгоріли?

Господиня: Дівчатонька, беріть викладайте балабушки на рушник та позвіть сусідського пса. Нехай "вершить" вашу долю. Чию першу балабушку з'їсть, та дівчина найшвидше вийде заміж, чию надкусить і покине - таке й буде життя, а чию зариє - та помре.

(Дівчата розкладають балабушки, кличуть пса. Той "вирішує" їх долю).

 7 дівч.: А ми, дівчата, ворожили ще ось як: натягували стрічку. Кожна дівчина прив'язувала до неї свою нитку. Чия нитка швидше згорить, то та дівчина першою заміж вийде.

8  дівчина:! А давайте й ми так поворожимо.  (Ворожать).

1 дівч.: Щось хлопців довго немає. Ох і нароблять вони бешкету на селі.

2 дівч.: Так. Не один тин розберуть та не один віз у ставок скотять.

3 дівч.: Ходімо, поки тих капосних хлопців немає, посіємо сім'я та порахуємо кілки.

4 дівч.: Ходімо!

 (Дівчата виходять із хати надвір, сіють сім'я, співаючи:

                    Андрію, Андрію, конопельки сію,

                    Спідницею волочу, заміж вийти хочу.

                    Дай, поле, знати з ким життя мати.

    Потім, весело сміючись, забігають у хату).

5 дівч.: Тітонько, уже чути пісню хлопців. Дівчата, а давайте пога- даємо ще на тарілках. Мені бабця розказувала: під тарілку кладеть- ся лялька, перстень, ключ й інші предмети. 

6 дівчина: Давайте, я це все під тарілку покладу, а ви не підглядай- те. А тепер йдіть і вгадуйте свою долю.

( Мірт - ще походиш у дівчатах, лялька- зрадить милий,

ключ - бути тобі господинею, перстень - скоро весілля).

    Заходять хлопці, співаючи пісню "Розпрягайте, хлопці коні".

Господиня. Вставай, старий, хлопці стукають.

                    (Заходять хлопці, жартують з дівчатами).

Господиня. : А зараз ворожба для хлопців. Оце вам макітри, оце вам і перстні. Наливайте воду і губами дістаньте перстень з макіт- ри. Хто швидше!
 Господар. Коли усі зібралися, то підносьмо сонце-калиту.

Господиня  (із горщиком каші). Калита наша, оце тобі каша, а нам дай здоров'я і сили, щоб ми у щасті жили!

                               (Хлопці підносять калиту)

 Господар промовляє: Сонце заходить, а калита сходить. 3 рази.

Калитинський . Хто перший до сонця- калити поїде?

Хлопець. Дозвольте мені!

Калитинський.  Тоді витанцюй собі коня! 

     (Юнак витанцьовує  коцюбу. Дівчата співають пісню "Ой на горі жито").

Калитинський. Гарно витанцював. Тоді їдь!

Коцюбинський. Їду, їду калиту кусати!

Калитинський. А я буду по губах кресати!

Коцюбинський. А я вкушу!

Калитинський. А я по зубах вкрешу!

Хлопці по черзі кусають калиту, а ту, що залишилася, розломують і роздають гостям.

Ведуча: 13 грудня - одне з трьох важливих свят передріздвяного посту. Перше - Введення Марії у храм (4 грудня), друге - Андрія Первозваного ( 13 грудня) і третє - Миколи Чудотворця (19 груд-  ня ). Ці свята ніби регулюють поведінку людини і певною мірою мають пізнавальне значення: саме від Введення починається піст. У цей час молодь навчають різних ремесел, співаючи чи ведучи роз- мови. Розповідають казки та легенди повчального характеру. В них засуджуються брехня, розпуста.